Історична давнина

Найдавніші наші предки появились в нашому краї 15-20 тисяч років тому, в період давньокам'яного віку. Про це свідчать архео­логічні розкопки і знахідки.

Так, у 1871 році учитель Лубенської гімназії Ф.І.Камінський виявив біля села Гінці сусіднього Лубенського повіту першу на тери­торії Полтавщини стоянку пізнього палеоліту. Пізніше такі стоянки були виявлені біля села В'язівок Лубенського повіту, села Сергіївки Гадяцького повіту, містечка Городище Пирятинського повіту.

В добу неоліту були відомі по річці Хорол поселення дніпро - донецької культури.

На території Хорольщини, особливо по правій стороні течії річки Хорол, є багато курганів, могильників, поселень. Кургани є поблизу сіл: Барилове, Березняки, Вергуни, Глибока Долина, Іващенки, Клепачі, Мелюшки, Пристань, Радьки, Шишаки, Хильківка та інших.

На правому березі річки Хорол, біля села Ковалі є могильник і поселення черняхівської куль­тури III—IV століття нашої ери, досліджене Є.В.Махно. Тут же в 1927 році селяни, копаючи глину для виробництва цегли, знайшли кістки мамонта.

Біля села Березняків знайдено уламки посуду Черняхівської культури.

Проте значна частина курганів поблизу міста до цього часу залишається недослідженою. Частина курганів з часом зовсім зникла з лиця землі. Відомі на території міста два кургани між основною частиною міста і Могильним. Лісостепове лівобережжя, в тому числі і сучасну Полтавщину, заселили відомі Геродоту так звані скіфи-землероби, тобто осілі землеробсько-скотарські племена. На території Полтавщини відомі Поворсклянська і Посульська групи. Високий рівень ремесла і орного землеробства цих племен сприяв широкому розвитку торгівлі, в тому числі з Римською імперією. Свідченням цього є знахідки римських монет на території села Ковтунів.

Територія сучасної Полтавської області в ІХ-ХШ столітті входила до Переяславського князівства. На її долю випала особливо жорстока боротьба з половцями, а тому широкий розвиток на цій території, що знаходилася на кордоні зі степом, крім традиційних занять, мала військова справа.

Вперше згадується про Хорол у духовній Володимира Мономаха (1083 р.), у якій записано «Томъ же лътъ гонихомъ по половьцихъ за Хоролъ, иже Горошинь взяша, й ходимохъ за Сулой».

Ґрунтовних археологічних досліджень на території так званого городища - фортеці не проводилось.

Виявлені поселення скіфського часу в межах Хоролу досі не відомі науковцям, спростували їх твердження що хліборобське населення раннього залізного віку (VII-III ст. до н.е.) зовсім не мешкало на цій притоці мальовничого Псла.

Археологічні знахідки свідчать, що до переліку давньоруських центрів Полтавщини слід з повним правом залучити й Хорол, який існував як порубіжна фортеця на межі з Диким полем Переяславської землі.

Літом 1107 року прийшов Боняк (половецький хан) і Ша­рукан старий, і інших князів багато і стали біля Лубен. Святополк же, і Володимир, і Олег, і Святослав, Мстислав, В'ячеслав, Ярополк, йдучи на половців до Лубен, о 6 годині дня перебрівши через Сулу, накинулися на них. Половці ж злякалися, від страху не могли навіть стягу поставити, побігли, хапаючи коней, а інші пішки побігли. Наші ж січучи гнали їх до Хорола. І вбивши Таза Бонякова брата і Сугро Яша, і брата його, а Шарукан ледве утік. А руські воїни взяли багату здобич і 12 серпня повернулися з великою перемогою.

Цікава згадка про Хорол, що відноситься до 5 березня 1111 року, коли відбувся похід руських князів у придніпровські степи на по­ловців. «Пішли Святополк, Володимир і Давид з синами, - пішли вони в другу неділю великого посту, в п'ятницю, дійшли до Сули, в суботу були на Хоролі і досягли Псла». Можливо тоді руські залишили в Хоролі свій гарнізон.

В 1215 році князь Володимир Всеволодович гнав половців від  Переяслава до Хоролу і при переправі через річку був ними розбитий  і захоплений в полон.

У Ніконовському літопису при опису цієї битви розповідається, і що половці, зав'язавши битву біля річки, непомітно перейшли її, і з криком ударили руське військо, осипаючи його стрілами, і таким чином одержали повну перемогу. Частина війська Володимира Всеволодовича полягла на місці, частина ж потрапила до половців у полон разом з своїм князем, який був вивезений половцями у степ, де і залишився до 1218 року, коли за великий викуп він одержав можливість повернутися додому.

Тут же половецькі хани і святкували свою перемогу грабуючи і винищуючи все, що попадало під руку. Місто було стерте з лиця землі. Саме в цей час, вважає ряд дослідників, і появляються підземні ходи, які були зручним місцем для переховування корінних жителів.

http://www.bbcom.ru "Бизнес-Букет: все лучшее для вашего дома, сада, огорода! Ландшафтный дизайн и озеленение