Хорол в період 1569-1666роки

Після укладення Люблінської унії (1569 р.) хорольські землі перейшли до складу Речі Посполитої.

Продовжувалися знущання з місцевого населення, а також про­цес його окатоличення та ополячення.

В1617 році місто носло також назву Ярослав; як згадується в поль­ських джерелах.

Ось що розповідає О. Лазаревський у книзі « Лубенщина и князья Вишневецкие»: «Хороль по актам 1618 г. упоминается в числе име­ний Михайла Вишневецкого причем носил название и Ярослава.

Так как в числе Вишневецких, имевших отношение к Лубенщине, мы не знаем ни одного, который бы носил имя Ярослава, то можно предполагать, что новое название старому Хорольскому городищу усвоено было первыми его насельниками, пришедшими сюда изь Галицкого Ярослава. Такое переселение Ярославских жителей мог­ло иметь место, напр. в 1560 году, когда весь Ярославль выгорел и его населению приходилось искать убежище. Такой же пожар случился в Ярославле и въ (1625 г.), выдан­ный после которого Ярославским жителям «привилей» указывает, что и без пожара им жилось не легко.

В 1618 році Люблінський трибунал за­твердив за Раїною Вишневецькою (жінка Михайла Вишневецького, який помер у 1616 році, і матір'ю Ієремії) Посулля, на якому був уже Хорол. Опікуном був призначений Юрій Вишневецький, а після його смерті Костянтин Костянтинович Вишневецький.

У 1631 р. жителі міста платили подимну подать. Загальна сума 1198 золотих і 26 грошей. По «тарифі» 1631 1 року тут димів ринкових - 8, вуличних - 15, передмісних - 8.

Страждаючи від утисків шляхти, жителі міста у 1638 році приєдналися до селянсько-козацького повстання, очолюваного Яковом Острянином і Карпом  Скиданом. Повстанці тоді захопили ряд міст, серед яких і Хорол.

В поселеннях «Вишневеччини» з центром у місті Лубни, на  Полтавщині по Інвентарю 1647 року порівняно великим поселенням з цієї пори позначається місто Хорол - 1279 господарств. Саме в цей час розгорілася боротьба за володіння Хоролом між Конецпольським і Вишневецьким. Молодий Конецпольський скаржучись сейму на свавілля Вишневецького, додав, що він також без­правно захопив і Хорол, який хоч колись і належав Вишневецьким, але потім був переведений в Кролевщизну. При розгляді питання про захоплення Гадяча на сеймі в травні 1647 року, було вирішено повернути його Конецпольському, причому сейм визнав право ос­таннього і на Хорол, але за це місто Конецпольський повинен був заплатити Вишневецькому 100 тисяч золотих.

Позначено місто вперше на карті Г.Боплана, поряд з іншими ве­ликими поселеннями Лівобережжя першої половини XVII століття, показано на цій же карті і інші населені пункти Хорольщини.

У 1648 році утворився Миргородський полк як військова і ад­міністративно-територіальна одиниця, - до нього й належала Хорольська сотня. Сотня мала свій символ - значок.

Опис значка Хорольської сотні Миргородського полку

Значок - стяг малинового, найбільш поширеного кольору козацьких прапорів, обрамленого з усіх кінців жовтою каймою. Стяг поділено на дві частини. У лівій прямокутній частині значка від древка по кінцях чотирикутника розміщені букви «О- сотня, «X»- Хорольська, «В» - війська, «К» - козацького. Посередині лівої частини коло, обрамлене жовтою каймою, де на білому фоні зображено золоті стріла і меч, що перехрещуються кінцями. Права частина стягу складається з двох трикутних полотнищ малинового кольору, що своєю основою прилягають до лівої частини. На кожному з них ближче до основи розміщено по одній шестикутній золотій зірці.

З 1648 року Хорол - сотенне містечко Миргородського полку – залишилось. У цьому статусі аж до ліквідації гетьманства у 1764р. Саме у 1648 році через місто йшли козаки на Кодак. Хорольська сотня Миргородського полку брала участь в боях(1648-1654 рр.) війську Богдана Хмельницького під Корсунем, Збаражем, Львовом, Замостям, Пилявцями, Зборовом, Берестечком, Батогом.

В перепису Війська Запорізького, зробленого 1649 року згідно Зборовського договору в сотні було записано 165 козаків серед них : Феню Джуна – сотник, Федір Андреевич, Ваню Бухко, Михайло Микитенко, Пилип Гриненко, Тиміш Степаненко, Іван Сирота, Васька Дяченко, брати Іван та Богдан Скленко, Левко Марченко, Гринько Солоха, Іван Перепелиця, Іоаі Любченко, Іоан Яблуненко, Петро Подленко...».

Таку кількість імен та прізвищ наших предків подано з надією що хтось відшукає свій родовід і переконається, що він дійсно козацького роду. Матеріали про місто часів укладення спілки з Москвою зберігаються у фонді Малоросійського приказу та у малоросійським справах Посольського приказу.

Як відомо, 26 вересня 1650 року через Хорол проїжджало руське посольство Василя Унковського до гетьмана Богдана Хмельницького.

Ось що розповідається в запису про цю подію: «А что каких вестей в Лубнах поведено, и о том к государю царю и великому князю Алексею Михайловичу всея Русий к Москве сентября в 26 день в Посольский приказ писано..., того ж числа поехали из Лубен к городу Хоролю. Того ж числа приехали в город Хоролъ.

Такі повідомлення були цінними і необхідними, оскільки піддані кримського хана являли собою постійну небезпеку для населення України та півдня Росії.

Порівняно з 1649 роком число козаків Хорольської сотні зросло майже на 100 чоловік.

Уже після входження України до складу Росії, в 1666 році, про­водився перепис населення всієї України.

В книгах цього перепису є відомості і про наше місто: «Роспись мес­течка Хороля, мещанським дворам первой и меншой стати, и хто на сколких волах пашет. Первой стати - пашут на 4 волах - во дво­ре: Пронко Рыбалко, Гришка Хихеев, Аврамка Мазарков, Гришка Щавченя» - всего 13 человек - «Мещане же меншей стати пашут на 2 волах, - Во дворе: Левка Кравец, Марчко Штоталов, Тишка Гордай». - Всего 59 человек. - «Да под местечком Хоролом на реке Хороле мелница мещанина Савки Мелника о дву колесах. На той же заплоте мелница мещанина Амелки Мелника о дву колесах».